В останні роки з'явилося багато безпритульних дітей, які не ходять в школу і самі заробляють собі на прожиток. Економічна криза і трансформація суспільної свідомості зумовили зростання дитячої бездоглядності та безпритульності в Україні. Тільки за офіційними джерелами, в Україні стільки бездоглядних дітей, скільки їх було в перший рік після Великої Вітчизняної війни: близько 700 тисяч. Основною причиною безпритульності і раніше є відсутність відчутної стабілізації життєвого рівня значних верств населення. Соціологічні дослідження говорять про те, що: - 90% вуличних дітей мають батьків; - 100% бездоглядних дітей вживають алкоголь; - 80% вживають психотропні речовини; - 90% вуличних дітей потребують кваліфікованої допомоги психіатрів і наркологів. В сучасних умовах сформувався цілий ряд негативних наслідків дитячої бездоглядності і безпритульності: діти, що опинилися на вулиці, залишаються поза увагою сім'ї, школи, втрачають ціннісні орієнтири, культивують і міцно закріплюють в собі антигромадські погляди і настрої, такі як жорстокість, цинізм, відсутність віри в завтрашній день і т.д. Безпритульні діти стають об'єктом уваги кримінальних структур, які бачать в них свою «зміну». Все частіше діти зазнають насильства і жорстокого поводження з боку дорослих. Серед дітей, що йдуть з дому, можна виділити 2 категорії: Перша категорія - найбільш численна - це діти, найчастіше у віці 9-14 років, з явно неблагополучних сімей. Батьки з низьким рівнем життя, часто судимі, пиячать, ведуть аморальний спосіб життя, ніде не працюють. Такі діти витривалі фізично, невибагливі в їжі і одязі. Вони знайомі з нічними вулицями, не бояться щурів, вміють приручати бездомних собак. Байдужі до чужого болю і терплячі до своєї. Вони швидко знаходять спільну мову з напідпитку дядечками і тітоньками, їх не лякає ночівля в підвалі або на горищі, курять, пробували спиртні напої. Мають досвід здійснення правопорушення і покарання за свої діяння, багато пройшли через комісію у справах неповнолітніх, міліції, центр тимчасової ізоляції неповнолітніх. Їм добре відомо, що склотара з-під спиртного представляє певну цінність, знають багато способів «заробляння» на життя. Втечі з дому часто переростають в дромоманію ( «дромос» - від грецького «дорога», «манія» - одержимість, жагучий потяг), а бездоглядність трансформується з безпритульністю. Діти цієї категорії мають низький освітній рівень, педагогічно запущені, часто мають відхилення психічного здоров'я. Багато зазнали на собі жорстоке поводження і насильство з боку дорослих. Причини відходу з будинку - відсутність в сім'ї елементарного догляду, турботи про них, повна безконтрольність. Безпритульні діти цієї категорії виділяються свої зовнішнім виглядом і поведінкою. Вони часто одягнені не по сезону, не за розміром, неохайні. Особи і руки брудні, іноді в темних плямах від клею і барвників (багато хто страждає токсикоманією). Для них характерні запахи немитого тіла, побутових хімічних речовин. Нерідко хворіють коростою і педикульозом. Вони не знають почуття ситості, постійно голодні, дуже люблять хліб, здатні скласти будь-яку історію, щоб викликати до себе жалість дорослих. У групі здатні здійснювати розбійні напади на однолітків: можуть зняти взуття, одяг, відібрати гроші, цінні речі. Часто самі стають жертвами злочинів. Друга категорія дітей, які йдуть з дому- це діти у віці 13-16 років із зовні благополучних сімей, часто мають достаток вище середнього. У таких сім'ях батьки бачать свої функції тільки в тому, щоб одягнути, взути, нагодувати, дати на кишенькові витрати. Часто діти, які мають одного з батьків, який ще молодий і зайнятий пристроєм свого особистого життя. Це діти, що виховуються вітчимом або мачухою, відносини з якими не склалися. Діти, що мають маленьких братів або сестер від повторного шлюбу батьків. Це можуть бути діти батьків, успішно роблять кар'єру або займають високі пости і не приділяють своїм дітям увагу. Це діти, які зіткнулися з нерозумінням і не справедливістю з боку дорослих, що не витримали надмірних вимог. Товариські, мають багато знайомих, нерідко вони добре вчаться або до певного часу вчилися, поки це вдавалося їм без особливих зусиль над собою. У цій категорії дітей причини відходу з будинку мають, як правильно, глибоку психологічну основу: відверженість і непотрібність, відсутність емоційного зв'язку з батьками. Вони хочуть привернути до себе увагу. І якщо проблеми не помічають вдома, вони йдуть з ними в інше місце - на вулицю, до друзів, знайомих, а то і просто до випадкових і вельми сумнівним людям. Ці люди згодом за свою допомогу вимагають від них непомірно високу плату, ціна якої доля і навіть життя. Догляд таких дітей з дому - своєрідна форма реагування на прорахунки батьків у вихованні. Дітьми це сприймається як батьківська «нелюбов» і крайня реакція з боку дитини - замикання в собі і навіть суїцид. Діти цієї категорії мало пристосовані до життя, вони розпещені, гидливі і тому більш залежні від дорослих. Можуть перший час ночувати у родичів, знайомих, потім у знайомих знайомих і, нарешті, де доведеться. В результаті виявляються на соціальному дні - долучаються до наркотиків і проституції. У поведінці проявляється крайній цинізм. Можуть приходити додому, поки немає батьків, щоб взяти гроші або речі, які можна реалізувати. У власних батьків бачать ворогів номер один. Нерідкі випадки залучення таких дітей до кримінальної відповідальності за наркотики або за участь в організованих злочинних групах. При першому догляді дитини з дому важливо правильне реагування батьків і грамотне застосування заходів педагогічного впливу, яке на початковому етапі ще може виправити становище, відновити ставлення в родині! Якщо дитина пішла з дому (рекомендації батькам): Не піддавайтеся паніці. Для виключення нещасних випадків зверніться за допомогою в «Швидкої допомоги», поліції; Уважно проаналізуйте поведінку і висловлювання дитини за останній час. Постарайтеся згадати, які обставини передували його догляду. З'ясуйте, хто бачив його і спілкувався з ним. Зберіть відомості про його друзів і знайомих, місцях можливого перебування, по можливості перевірте їх. Спробуйте з'ясувати, про що говорить ваша дитина, які були його наміри, настрій в моменти останніх зустрічей з друзями, знайомими. Якщо ви виявили місцезнаходження дитини, не поспішайте вриватися туди і насильно витягувати - результат може бути протилежним очікуваному. Якщо він знаходиться там не один - поговоріть з усіма, спробуйте увійти з ними в контакт. Вступайте в переговори з дитиною, вислухайте її і попросіть вислухати вас. При розмові будьте гранично відверті і уважні. Дайте дитині виговоритися, не переривайте її, чи не дорікайте, навіть якщо це будуть суцільні звинувачення на вашу адресу. Якщо ви дійсно винні, визнайте свої помилки, попросіть вибачення. Постарайтеся не обговорювати те, що сталося і його наслідки, обговорюйте лише шляхи виходу з ситуації, що склалася і варіанти вашого подальшого життя. Згодом не дорікайте дитини і самі не повертайтеся до обговорення того, що сталося. Не розказуйте про те, що трапилося вашим друзям, родичам, сусідам. Адже якщо ваші відносини з дитиною з часом відновляться, то в їхніх очах він надовго залишиться недолугим. Допоможіть дитині у відновленні перерваних зв'язків - з поверненням на навчання, роботу і т.п. Діліться з ним своїми планами і турботами. Дитина сприйме це як надання довіри. І завжди пам'ятайте, що ваша дитина більше, ніж вам, нікому не потрібен.